Turniej Tłumaczy 1998
Jan Lechoń
Mickiewicz zmęczony
Стомлений Міцкевич
Як додому з Секвани вернувся,
зняв із себе брудную чамару
й ліг на ліжку Міцкевич. Не був ще старим,
але зніс вже чимало й стомився.
Ледве встиг він заснуть, і в ту ж хвилю
сплила лавка біля озера срібного,
й в сукні з вечора незабутнього
з легким подихом акації зявилася тінь Марилі.
Її губи шептали: „Кохання – то цвинтар,
поміж нами розлите безмежнеє море ,
і за дня памятаєш вождів лиш і битви,
а як очі закриєш, то обличчя моє”.
Przetłumaczone na język ukraiński przez:
Myroslawa Iwaniuta (Ukraina)
Міцкевич стомлений
Тихим кроком вернувшись від Сени додому‚
Зняв Міцкевич свою поплямовану одіж
І приліг відпочито. Не тому‚ що старий був –
Плин тяжого життя дарував йому втому.
І ледь-ледь задрімав‚ як в ту саму хвилину
Стару лавку над озером срібним побачив
І в акацій легкім і пянкім ароматі
В тому самому платті пропливла тінь Марини.
Її уста шептали: “Почуття наші-цвинтар‚
Розлучає з тобою нас море безбрежне‚
Ти вождів і бої тільки вдень пам‘ятаєш‚
А як стуличш повіки –думки лиш про мене”.
Przetłumaczone na język ukraiński przez:
Helena Prichodko (Ukraina)