Turniej Tłumaczy 2017
Bolesław Leśmian
Romans
*** Я співаю пісні, я співаю романси, я співаю весні
Я співаю пісні, я співаю романси, я співаю весні.
Я – останній романтик.
Вона живе на свої мізерні центи, Вона с лухає Потапа і ходить
на його концерти.
Я п’ю найдешевший портвейн, такі с обі круговерти.
Вона з мого району. Там я, власне, у неї і закохався, поглянувши
в її глибокі зелені зіниці.
При місячному сяйві не було на світі більше таємниці.
Раптом Ніч спустилася із піднебесся: травнева зіркова, весела;
А ми сиділи лікоть до ліктя на с хідцях
при вівтарі.
Вона зухвало давала мені цілувати
І пестити Її губи,
А потім пити з Її р ук гіркий портвейн
Ніби нічого не стало, ніби так треба.
Вона гризла мої г уби, як наче у сні, як наче в ос танній раз.
Вона молила до Бога поверну ти її весну.
Та тільки у той вечір Бог відвернувся від неї і наливав в уста її
гіркий, холодний
весняний портвейн
Поетові, що їх бачив, залишилось тільки одно –
Допити своє вино і вимкну ти вже це кіно,
Бо в цілому місті не знав про нас ніхто.
na język ukraiński przełożył Roman Bondar
*** Я співаю романс, бо співаю!
Я співаю романс, бо співаю! Я співаю, бо є співаком!
Вона була бідною, а він також був бідняком.
Закохались раптово, десь посеред вулиці
Але діла нікому не було до їх таємниці…
Настала травнева зоряна ніч,
І сиділи вони на с ходах пліч-о-пліч.
Вона турботливо його годувала,
Поцілунками й хлібом наїстись давала.
І у сні насолоджувались під травневим небом
Хлібом з поцілунками та поцілунками з х лібом
Два голоди зустрілись посеред весни:
Один голод кохання, а другий – бідноти.
Чи знав той поет, що їх бачив, як жити?
Два голоди мав він – дівчини і х ліба.
na język ukraiński przełożył Gleb Pavlenko
*** Піваю пісню, бо співаю
Піваю пісню, бо співаю. Тому що я співак.
Вона була бідачка, а він собі бідак.
Закохались раптово на гамірній вулиці
Двоє в тенетах своєї безумиці
Прийшли ночі травневі, зоряні і сині
Сиділи дуже близько поперед святині
Вона йому давала, дивлячись ласково
Губи для цілунку, їстоньки для шлунку
Мріючи кусали в травні у ночі
Губи чергуючи й черстві калачі
Під наглядом весняним втамувать хотіли
Кохати як не кохали, їсти як не їли
Спрагу до кохання і жагу до їжі
Іх побачив поет, що писав вірші імениті
Бідний він, а вони – коханці ситі.
na język ukraiński przełożyła Natalia Moiseienko
*** Співаю романсів, бо вмію співати!
Співаю романсів, бо вмію співати! Бо я є співак!
Вона була бідна, та й він був ж ебрак.
На розі двох вулиць вони закохались,
Бідняків таємниця на місто уславилась.
Прийшла ніч травнева, зористо-весела,
Сиділи пліч-о-пліч на сходах костелу.
Вона дарувала, на нього дивившись,
До уст поцілунки і х ліб – поживитись.
Мріючи, куштували під небом травневим,
То хліб, то цілунки, а більше й не треба.
Тамували дві спраги під весни споглядання,
Один голод – насущий, а другий – кохання.
Поет, що їх бачив, згадав як жить треба ?
Бракує лиш дівчини, х ліба і неба.
na język ukraiński przełożyła Olha Stepaniuk
*** Я співаю романс, бо співаю!
Я співаю романс, бо співаю! Я співаю, бо є співаком!
Вона була жебрачкою, знаю, але й він також був жебраком.
Як зустрілись на вулиці рогу, то любов охопила їх враз.
Я й не знаю, чи було щось вбожше, ніж секрет жебраків на той час…
Ніч травнева раптово настала, освітили зірки небосхил.
На сходинках костелу пліч-о-пліч знов сиділа вона разом з ним.
Та жебрачка з серйозним обличчям подавала по черзі жебраку
То вуста, щоб торкнутися ніжно, то хлібини шматочок для смаку.
Наче в сні двоє бідних сиділи, і під небом травневим змінялись
Хліб – цілунками, пестощі – хлібом (або тим, що від хліба зосталось).
В патронаті весни тамувались голоди, що приносять страждання:
Першим був той жебрацький, звичайно ж, ну а другий – то голод кохання.
Зрозумів той поет, що їх бачив, через що до сих пір голодує…
Хліб і дівчина – першочергове, чого кожному хлопцю бракує.
na język ukraiński przełożyła Darija Popowa
Романс
Романс співаю, таж співаю! Бо звусь співаком!
Вона була жебрачкою, а він жебраком.
Їх спіткало кохання на розі вулиць
І не бачило місто злиденніших таємниць.
Травень ніч покликав – осяйну, веселу,
Сіли опліч голублячись – на мурах костелу.
Вона йому підносила любовно й поштиво
То вуста до цілунків, то хліб на заживок.
І смачили в дрімоті під травневим небом
На змін хліб цілунками, а цілунки хлібом.
Два голоди ситить весна й опікає:
Один тих, хто бідує, інший тих, хто кохає.
Поет, що їх бачив, пізнав, як жить треба?
Має голоди два, бо ж не має дівчи́ни і хліба.
na język ukraiński przełożyła Kateryna Kirian
*** Співаю романси, бо я співак
Співаю романси, бо я співак
Вона була жебрачкою, а він – жебрак.
Закохалися вмить, зустрівшись на вулиці
Таємниця убога, а місту то байдуже.
Настала ніч травнева – зірок мільйони
Сиділи плече до плеча на сходах костьолу.
Мов хліб до обіду вуста дарувала для втіхи сусіду.
Ось так, уві сні куштували кохання:
під небом відкритим…
Їли хліб з ніжністю, пили лестоші з хлібом.
Один нестаток – то жебрацтво,
Друге ж – кохання…
А поет, що їх побачив, вимудрив, як жити потреба
Та немає в нього жебрачки та того хліба…
na język ukraiński przełożył Artem Mykhailychenko
Романс
Романс я співаю, бо є я співцем!
Жебрак і жебрачка – не стане кінцем.
Закохалися ж раптово йдучи по вулиці,
І не було більш убогої в місті таємниці.
Освітлена зірками, травнева ніч настала,
На сходах церкви дівчина йому до пліч припала.
Не боячись підносила йому вона
То крихту хліба, то до цілунку ті вуста.
І так, у сні, живились під травневим небом,
Міняючи хліб пестощами, а пестощі хлібом.
Два голоди наситились під крилом весни:
Перший голод – то жебрацький, другий – дівчини.
Поет, побачивши, дізнавсь, як жити треба
Має два голоди, бракує тут все ж дівчини і хліба.
na język ukraiński przełożyła Iryna Babich
Романс
Співаю я романси, співаю! Бо я є співаком,
Вона ж була жебрачкою, а він був жебраком.
Зустрілися вони раптово, на незнайомій вулиці
І не було біднішої в тим місці таємниці.
Настала ніч травнева, багато на зірки
Сиділи, один одного, торкаючись руки.
Для нього підставляла, уважно погляда
Уста до поцілунків і хліб від голоду.
І щиро дарувала під небом тим травневим,
На зміну, хліб – цілунками, а поцілунки – хлібом.
І не могли наїстися під наглядом весни
Два голоди: один кохання, а інший – бідноти.
Поет, що там їх бачив, згадав, як жити треба?
Має два голоди, бракує лиш йому дівчини і хліба.
na język ukraiński przełożyła Yana Postol
*** Романс співаю, бо співаю! Бо я є співак!
Романс співаю, бо співаю! Бо я є співак!
Вона була жебрачка, а він був жебрак.
Покохались зненацька на рогу вулиці
І не було біднішої у місті таємниці.
Зійшла ніч травнева зірками на села
І сіли – плече до плеча – на сходах костела.
З обличчям жалосним вона його годувала
Хлібом засохлим, а потім – цілувала.
І так марили разом під небом травневим
Поцілунком хліб заїдали, а хліб – поцілунком.
Два голоди були ніби весняним бажанням
Один голод – жебрачий, а інший – кохання.
Поет, що їх бачив, подумав – як жити?
Він не знає що їсти і кого любити.
na język ukraiński przełożyła Anastazja Żdanowa
Романс
Співаю я романси, бо співак!
Вона була біднячкою, а він – бідняк.
Немає в місті бридкішої таємниці,
Як вони кохалися на розі вулиці.
Нічкою весняною у зіркову пору
Сіли тісно поряд десь біля костелу.
З ласкою у очах йому подавала,
То хліба шматочок, то його цілувала.
Як уві сні під травневим небом:
хліб із поцілунком, поцілунок з хлібом.
Два голоди тоді зустрілися весною
Перший – бідняцький, другий – любовний.
Поет, що їх бачив, згадав, як жити треба?
Та йому бракує дівчини і хліба.
na język ukraiński przełożyła Vlada Tyshko
Романс
Романс вам співаю, бо я є співаком.
Вона – то жебрачка, він був жебраком.
Покохали у місті, посеред забави.
А люди спішили робить свої справи.
Уночі зорі грали виставу веселу.
А двоє сиділи на сходах костелу.
Йому подавала у смутку артелі
Уста до цілунку і хліб до вечері.
Як сон то було, в небі хмари дрімали.
Палкі пестощі з хлібом жебраки чергували.
Вгамувала дві спраги весна невгамовна:
перша – жебрацька, а друга – любовна.
Поет, що їх бачив, зрозумів, що по крові
У людей дві потреби: у їжі й любові.
na język ukraiński przełożyła Olha Serazhym
Романс
Романтичну пісню співаю, бо лине вона з серця співака!
Вона була жебрачкою і він був жебраком.
Закохались вони несподівано на перехрестю вулиці
І не було в тому місті більш збіднілої таємниці.
Настали ночі у маю, коли зірки на небі співають,
Сиділи вони обіймаючись на сходах під церквою старою.
Вона йому подавала з увагою та турботою,
То уста до поцілунків, то хліба, щоб не відчувати голоду.
І навіть у снах під зоряним небом,
Вони засинали з коханням і хлібом.
Два голоди знаходились під опікою невимовною,
Один з них жебрачий, а другий – любовний.
Поет, який бачив їх, врешті-решт усвідомив як жити?
І має два голоди, лиш бракує йому дівчини й хліба.
na język ukraiński przełożyła Nina Verbytska
Романс
Романс співаю, бо співаю. Бо є співаком!
Вона була жебрачка, а він був жебраком
Закохалися раптом на розі вулиці
І не було в тим місці убогішої таємниці
Настала майська ніч, сяяли весело зірки
Сиділи пліч-о-пліч на сходах собору,
Вона подавала йому з виразом скупос ті,
То уста для цілунків, то х ліб для їжі.
І так, засинаючи, прегризали під майскими небом
Поперемінно пестощі-хліб, хліб – пестощі
Дві потреби сочилися під опікою весни
Одна потреба – то жебрача, а інша – то в любові
Поет, який їх бачив, усвідомив, як треба жити
Має дві потреби, яких йому бракує – дівчини і х ліба
na język ukraiński przełożyła Anna Pereverzieva
Романс
Романс співаю, бо співаю,
Бо я є співаком
Вона була жебрачкою,
він був жебраком
Закохалися несподівано
на розі вулиці
І не було на світі більш убогої
в місті таємниці…
Наступила ніч травнева,
зоряна, весела.
Сіли пліч-о-пліч на сходинках костьола
Вона йому подавала сором’язливо
То уста для поцілунків,
То хліб для вкушання
І так, дрімаючи, вкушали під травневим небом
На зміну хліба-поцілунки, поцілунків – хліба.
Два голови наситили під опікою весни
Один голод – той жебрацький,
а інший – кохання
Той поет, що їх бачив,
згадав, як жити треба?
Мав два голоди: і бракувало
йому дівчини і х ліба
na język ukraiński przełożyła Olena Kropyvska
Романс
Романс співаю, бо співаю. Бо є співаком!
Вона була жебрачка, а він був жебраком
Закохалися раптом на розі вулиці
І не було в тим місці убогішої таємниці
Настала майська ніч, сяяли весело зірки
Сиділи пліч-о-пліч на сходах собору,
Вона подавала йому з виразом скупос ті,
То уста для цілунків, то х ліб для їжі.
І так, засинаючи, прегризали під майскими небом
Поперемінно пестощі-хліб, хліб – пестощі
Дві потреби сочилися під опікою весни
Одна потреба – то жебрача, а інша – то в любові
Поет, який їх бачив, усвідомив, як треба жити
Має дві потреби, яких йому бракує – дівчини і х ліба
na język ukraiński przełożyła Anna Pereverzieva